Каїн XVIII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каїн XVIII
рос. Каин XVIII
ЖанрФільм-казка
РежисерНадія Кошеверова
Михайло Шапіро
СценаристМикола Ердман
Євген Шварц
У головних
ролях
Ераст Гарін
Лідія Сухаревська
Світлана Лощиніна
Юрій Любимов
Бруно Фрейндліх
Михайло Жаров
Олександр Дем'яненко
Станіслав Хитров
Яків Гудкін
Рина Зелена
ОператорЕдуард Розовський
КомпозиторАнтоніо Спадавеккіа
КінокомпаніяКіностудія «Ленфільм». Третє творче об'єднання
Тривалість94 хвилин
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1963
IMDbID 0176875

«Каїн XVIII» (рос. «Каин XVIII») — російський радянський художній фільм-притча 1963 року, поставлений на «Ленфільмі» режисерами Надією Кошеверовою та Михайлом Шапіро за п'єсою Євгенія Шварца «Голий король», перероблену згодом у сценарій «Двоє друзів».

Прем'єра фільму в СРСР відбулася 6 травня 1963 року.

Зміст

[ред. | ред. код]

Это сказка без затей, но она не для детей..!
Служит пусть она примером
по «неведомым краям»
разным канцлерам-премьерам, генералам-изуверам, экс — и просто королям!

Красуню принцесу хочуть видати заміж проти її волі. А допомогти їй може тільки мандрівний музикант жебрак. У душі хлопець справжній лицар, і дівчина шляхетної крові може оцінити це як ніхто інший. Подолавши всі перешкоди, вони зможуть бути разом і довести, що любов сильніша за всі умовні соціальні кордони.

В епізодах

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Технічні дані

[ред. | ред. код]
  • Розклад дзвінків («Король — 1 дзвінок, Перший міністр — 2 дзвінка, Міністр фінансів — дзвінок не працює») дуже яскраво асоціюється з подібними написами біля дверей комунальних квартир.
  • «Атомний комар» — прямий натяк на ядерне протистояння наддержав — СРСР і США — в епоху «холодної війни» та перегонів озброєнь, при цьому не зовсім зрозуміло як професор мав намір використовувати його в мирних цілях.
  • Король вимовляє перед придворними промову в стилі істеричних виступів Адольфа Гітлера.
  • Обурення короля з приводу куріння — теж алюзія на нацистську Німеччину, де вперше була зроблена широкомасштабна кампанія по боротьбі з курінням.
  • Після того, як комар сів Каїну на ніс, його помістили до намету, де він і перебував, поки не помер від страху — алюзія на перебування Гітлера в бункері, в якому він жив в останні дні війни в Європі, до тих пір, поки не покінчив життя самогубством.
  • Пісенька ката: «Я палач трудовой, у меня семья…» — парафраз на тему побутової мотивації катівства в тоталітарному суспільстві за мотивами всесвітньо відомої праці філософа і соціолога Ханні Арендт «Природа тоталітаризму» (1951). Те ж саме можна сказати і про діалог ката з начальником таємної поліції у фіналі: «Поліція і кат повинні виїжджати, як карета швидкої допомоги — тільки за викликом».

Література

[ред. | ред. код]
  • Харитонов Є. В., Щербак-Жуков А. В. «На экране — Чудо: Отечественная кинофантастика и киносказка (1909—2002)»: Матеріали до популярної енциклопедії / НИИ Кіномистецтва; журнал «Если». — Москва: В. Секачев, 2003. — 320 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • «Каїн XVIII» на сайті IMDb (англ.)